Сайт Широківської СЗШ №1 - АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОВИМОВИ
Меню сайту
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Форма входу

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОВИМОВИ

 

 

Діти дошкільного віку ще не досить добре вміють координувати рухи своїх органів мовлення. Щоб ваш малюк навчився правильно вимовляти потрібні звуки, необхідно підготувати до цього його артикуляційний апарат. Спочатку треба спеціальними вправами  відпрацювати з дитиною основні рухи і положення губ та язика, необхідні для правильного вимовляння усіх звуків.

 

 

Вправа 1. Утримання губ у посмішці, передні та нижні зуби оголені.

Вправа 2. Витягування губ уперед трубочкою.

Вправа 3. Зміна положення губ по черзі: у посмішці — трубочкою (нижня щелепа нерухома).

Вправа 4. Спокійне відкривання та закривання рота, губи у посмішці.

Вправа 5. Зробити язик широким (посміхнутися, трохи відкрити рот і покласти ши­рокий язик на нижню губу).

Вправа 6. Зробити язик вузьким (відкрити рот, висунути язик, трохи витягуючи кінчик).

Вправа 7. Зміна положень язика по черзі: широкий, вузький.

Вправа 8. Піднімання язика за верхні зуби.

Вправа 9. Утримання язика за нижніми зубами.

Вправа 10. По черзі рухи язика за зубами вгору-вниз.

Вправа 11. По черзі робити такі рухи язика (кінчик язика опущений): посувати язик у глибину рота — наближати до передніх нижніх різців.

 

 

 

 

Артикуляційну гімнастику слід проводити один раз на день упродовж 3—5 хвилин протягом тижня.

Артикуляційну гімнастику слід проводити сидячи. Стежте, щоб дитина не напружувала тіло і тримала спину прямо.

За один раз дитині краще виконувати не більше двох-трьох вправ. Починайте з простих, а потім переходьте до більш складних.

Щоб дитина могла краще контролювати свої рухи, доцільніше робити вправи перед дзеркалом. Спочатку показуйте на собі, як правильно виконати вправу. Після цього виконайте її синхронно разом із дитиною.

 

 

 

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ДО ПОСТАНОВКИ СВИСТЯЧИХ ЗВУКІВ

 

Вправа 1. Висунути широкий язик між зубами, а потім сховати його за нижні зуби. Виконати це 5—6 разів.

Вправа 2. «Покарати неслухняний язик». Напіввідкрити рот, спокійно покласти язик на нижню губу і «поплямкати» по язику губами 5—6 разів, вимовляючи звуки пя-пя-пя, а потім подержати спокійно широкий язик у відкритому роті під лічбу дорослого від 1 до 5—10.

Вправа 3. Посміхнутися, трохи відкрити рот, покласти широкий кінчик язика на нижню губу і здути ватку зі стола чи з долоні, спрямовуючи повітряний струмінь на кінчик язика.

Вправа 4. Посміхнутися, відкрити рот, зачепити кінчик язика за нижні зуби і, не відриваючи його від зубів, вигинати спинку язика вперед.

Вправа 5. Посміхнутися, кінчик язика притиснути до нижніх зубів, передню час­тину спинки язика підняти до піднебіння і пошепки, а потім голосно вимовляти звуки:

і-и-і-и-і-и-і-и

І-ич'-и-і-и-і-и

і-и-е-і-и-е-і-и-е

Вправа 6. «Почистимо зуби». Усміхнутися, показати зуби, трохи відкрити рот і кінчиком язика «почистити» нижні зуби, роблячи спочатку рухи язиком із боку в бік (язик повинен бути біля ясен), потім знизу вгору (кінчик язика має бути широкий, рухи починаються від коренів нижніх зубів).

 Щоб навчитися правильно вимовляти свистячі звуки, дитина повинна вміти трима­ти широкий кінчик язика за нижніми зубами

 

ЩОБ ПРАВИЛЬНО ВИМОВИТИ ЗВУК [С],  ДИТИНІ ТРЕБА:

 

1)  посміхнутися, висунути між зубами широкий кінчик язика (стежте, щоб кінчик язика не був затиснутий зубами) і подути на нього;

2) залишити губи у посмішці, напіввідкрити рот, сховати язик за нижні зуби та при­тиснути його до них;

3) стиснути зуби і продувати крізь них повітря, спрямовуючи його на передні зуби (при цьому буде чутно звук [с]).

Під час виконання вправи нехай дитина піднесе до рота руку і відчує, що повітря, яке вона видихує, холодне.

Вправи треба виконувати послідовно. До виконання наступної вправи переходьте лише тоді, коли дитина навчиться вільно виконувати попередню.

Стежте, щоб дитина не перевтомлювалась, припиняйте заняття у разі появи ознак стомлення.

До завдань для автоматизації звука [с] у складах, словах, реченнях, іграх і текстах переходьте тільки після того, як у малюка буде вільно виходити правильне вимовляння окремого звука [с].

 

Гра на постановку звука [с].

Після того як у малюка вийде звук [с], пограйте разом із ним у гру на звуконаслі­дування:

1.  Свистить вітер на вулиці: с-с-с-с, с-с-с-с...

2.  Із шини виходить повітря, коли його випускають: с-с-с-с-с...

3.  Велосипедну шину накачують насосом: ссс...ссс...ссс...ссс...

 

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ДО ПОСТАНОВКИ ШИПЛЯЧИХ ЗВУКІВ

 

Вправа 1. Підняти язик на верхню губу, потім опустити на нижню, після цього сховати у рот. Повторити це 5—6 разів.

Вправа 2. Відкрити рот, висунути язик, трохи витягуючи кінчик (зробити язик вузьким), а потім розпластати широкий язик на нижній губі (зробити язик широким). Повторити 5—6 разів.

Вправа 3. «Покарати неслухняний язик». Напіввідкрити рот, спокійно покласти язик на нижню губу і «поплямкати» по ньому губами 5—6 разів, вимовляючи звуки пя-пя-пя, а потім подержати спокійно широкий язик у відкритому роті під лічбу дорослого від 1 до 5—10.

Вправа 4. Посміхнутися, трохи відкрити рот, покласти широкий кінчик язика на нижню губу і, начебто довго вимовляючи звук [ф], здути ватку зі стола чи з долоні (стежити, щоб дитина промовляла звук [ф], а не звук [х], тобто, щоби струмінь повітря був вузький, а не розсіяний).

Вправа 5. «Приклей цукерку». Відкрити рот на 1,5—2 см і покласти широкий кінчик язика на нижню губу. На самий край язика покласти тоненький шматочок іриски. Після цього приклеїти цей шматочок цукерки до альвеол (пагорбків за верхніми зубами).

Стежити, щоб нижня щелепа залишалась нерухомою. Якщо це не виходить, можна чистий вказівний палець дитини поставити збоку між кутніми зубами як розпірку. Вправу слід виконувати у повільному темпі.

Вправа 6. «Грибок». Посміхнутися, напіввідкрити рот, показати зуби і, при­тиснувши широкий язик всією поверхнею до піднебіння, широко відкрити рот. Подержати його в такому положенні під лічбу від 3 до 10.

Якщо дитині важко утримувати язик у такому положенні, можна підставити під язик ручку чайної ложки.

Стежити, щоб губи були в посмішці, бокові краї язика були притиснуті однаково щільно — жодна половина не повинна опускатися, щоб не було видно зв'язку під язиком. При повторюванні вправи рот треба відкривати ширше.

Вправа 7. «Смачне варення». Напіввідкрити рот і широким переднім краєм язика облизати верхню губу, роблячи рухи язиком зверху вниз.

Стежити, щоб нижня щелепа була нерухомою, язик був широким, його бокові краї торкалися кутів рота, язик рухався зверху вниз, а не з одного боку в другий. Якщо вправа не виходить, треба повернутися до вправи «Покарати неслухняний язик». Щойно язик стане широким, треба ручкою чайної ложки підняти його угору і загорнути на верхню губу.

Вправа 8. «Гармошка». Посміхнутися, напіввідкрити рот, «приклеїти» язик до піднебіння і, не опускаючи язик, закривати і відкривати рот (як розтягуються міхи у гармошки, так розтягується під'язикова вуздечка). Треба відкривати і закривати рот, утримуючи язик угорі під лічбу від 3 до 10.

Вправа 9. «Побілити стелю». Посміхнутися, відкрити рот і «погладити» широким кінчиком язика піднебіння, роблячи рухи язиком вперед-назад, як штукатур білить щіткою стелю.

Стежити, щоб нижня щелепа була нерухомою, а кінчик язика, просуваючись упе­ред, доходив до внутрішньої поверхні верхніх зубів і не висувався з рота.

 

ЩОБ ПРАВИЛЬНО ВИМОВИТИ ЗВУК [Ш], ДИТИНІ ТРЕБА:

 

1)  покласти язик на нижню губу і поплямкати по ньому губами, вимовляючи звук; пя-пя-пя (язик при цьому стане широким);

2)  широкий язик загорнути на верхню губу і притиснути до неї (при цьому відпрацьовується вміння загинати язик у формі ложечки), подути під ніс;

3)   широкий кінчик язика сховати у рот за верхні зуби, загнути догори у формі ложечки, рот залишити напіввідкритим, зуби зблизити, але не змикати. Подути на язик: (при цьому буде чутний звук [ш]).

Під час виконання вправи нехай дитина піднесе до рота руку і відчує, що повітря, яке вона видихує, — тепле.

Можна підтримувати язик дитини угорі за допомогою шпателя або ручки чайної ложки. Вправи треба виконувати послідовно. До виконання наступної вправи переходьте лише тоді, коли дитина навчиться вільно виконувати попередню.

Якщо під час видиху у дитини замість звука [ш] чутно звук [х], треба запропонувати вимовити звук [с] при цьому ручкою ложки підняти її язик угору. Після цього поступово вчити малюка утворювати звук [ш].

 До завдань для автоматизації звука [ш] у складах, словах, реченнях, іграх і тексті переходьте тільки після того, як у малюка буде виходити правильне вимовляння окремого звука [ш].

 

Гра на постановку звука [ш].                          

Після того як у малюка вийде звук [ш], пограйте разом із ним

 у гру на звуконаслідування:

1.  Шумить листя на деревах: шшшш... шшш... шшшш..                                            

2.  Закликають до тиші: шшш... шшш... шшш...         

3.  Розганяють курчаток: кшш... кшш... кшш... кшш...

 

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ДО ПОСТАНОВКИ ЗВУКІВ [Л], [Л']

 

Вправа 1. Напіввідкрити рот, кінчиком язика «почесати» спочатку за верхніми, потім за нижніми зубами. Повторити це 5—6 разів.

Вправа 2. Посміхнутися, відкрити рот і покласти широкий язик на нижню губу (стежити, щоб дитина не підтягувала губу на нижні зуби). Тримати язик у цьому положенні, вимовляючи звук и , під лічбу дорослого від 1 до 5—10.

Вправа 3. «Смачне варення». Напіввідкрити рот і кінчиком язика облизати верхню губу,  роблячи  рухи язиком зверху вниз.  Стежити,  щоб нижня  щелепа була нерухомою, рухи язиком були зверху вниз, а не з одного боку в другий.

Вправа 4. «Гойдалка». Посміхнутися, показати зуби, відкрити рот, покласти широкий кінчик язика за нижні зуби (з внутрішнього боку) і, промовляючи звук и, утримувати  в такому положенні  під лічбу від  1  до 5.  Потім,  продовжуючи промовляти звук и, підняти широкий язик за верхні зуби (також із внутрішнього боку) і утримувати під лічбу від 1 до 5. Такі положення язика змінювати по черзі 4—6 разів.

Стежити,   щоб  працював  тільки  язик,  а  нижня  щелепа  і   губи  залишалися нерухомими.

Вправа 5. Напіввідкрити рот і поцмокати широким кінчиком язика за верхніми зубами, спочатку повільно, а потім дедалі швидше. Стежити, щоб нижня щелепа не рухалася,   а   рухався  тільки  язик.   Якщо  у дитини   не   виходить   цмокання, запропонуйте їй виконати вправу «Приклей цукерку», а потім поверніться до виконання цієї вправи.

Вправа 6. «Приклей цукерку». Відкрити рот на 1,5—2 см і покласти широкий кінчик язика на нижню губу. На самий край язика покласти тоненький шматочок іриски. Після цього приклеїти цей шматочок цукерки до альвеол (пагорбків за верхніми зубами).

Стежити, щоб нижня щелепа залишалась нерухомою. Якщо це не вдається, можна чистий вказівний палець дитини поставити збоку між кутніми зубами, як розпірку.

Вправу слід виконувати у повільному темпі.

Вправа 7.Напіввідкрити рот, кінчик язика підняти за верхні зуби (із внутрішнього боку) і міцно притиснути його до зубів.Тримати язик у цьому положенні під лічбу дорослого від 1 до 10.

 

ЩОБ ПРАВИЛЬНО ВИМОВИТИ ЗВУК [Л], ДИТИНІ ТРЕБА:

 

напіввідкрити рот (губи розслаблені), зблизити, але не змикати зуби, і виконати один із варіантів наведених нижче вправ.

Звук [л] можна поставити, виконуючи будь-який із варіантів. Спробуйте обидва і зупиніться на тому, який буде прийнятнішим для вашої дитини.

 

Варіант 1. Запропонуйте дитині протяжно вимовити звук [а]. Потім, не припиняючи вимовляння звука [а], просунути кінчик язика між зубами і поперемінно його прикушувати і відпускати.

Спочатку вправа виконується у повільному темпі, а потім темп вимовляння треба прискорити.

Під час виконання вправи буде чутно склади ла-ла-ла-ла-ла. Коли дитина засвоїть першу частину вправи, запропонуйте їй підняти язик за верхні зуби (з внутрішнього боку) і міцно притиснути його до зубів. Після цього вимовляти склади ли-ли-ли-ли-ли.

Варіант 2. Запропонуйте дитині довго тягнути звук [а] і в цей час кінчик язика підніма­ти й опускати до верхніх і нижніх зубів.

Коли перша частина вправи буде засвоєна, нехай малюк лише піднімає кінчик язика до верхніх зубів. При цьому буде чутно склади ла-ла-ла-ла.

Іноді звук [л] замінюється звуком [у] або [в], коли замість язика працюють губи. Щоб виправити це, треба запропонувати дитині при вимовлянні трохи оскалювати зуби, при цьому чистими пальцями притримуйте їй нижню губу.

Вправи робіть перед дзеркалом, уважно стежачи, щоб губи не рухалися.

 

 

 

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ДО ПОСТАНОВКИ ЗВУКІВ [Р], [Р']

 

Вправа 1. «Покарати неслухняний язик». Напіввідкрити рот, спокійно покласти язик на нижню губу і поплямкати по ньому губами 5—6 разів, вимовляючи звуки пя-пя-пя, а потім потримати спокійно широкий язик у відкритому роті під лічбу дорослого від 1 до 5—10.

Вправа 2. Посміхнутися, трохи відкрити рот, покласти широкий кінчик язика на верхню губу і, начебто довго вимовляючи звук [ф], здути ватку зі стола чи з долоні (стежити, щоб дитина промовляла звук [ф], а не звук [х], тобто, щоби струмінь повітря був вузький, а не розсіяний і йшов із кінчика язика).

Вправа 3. «Чашечка», Посміхнутися, напіввідкривши рот, висунути широкий язик і загнути його кінчик і боки догори у формі «чашечки». Не змінюючи форму язика, сховати його у рот так, щоб кінчик язика був за верхніми зубами.

Вправа 4. «Почистити зуби». Посміхнутися, напіввідкрити рот і кінчиком язика «почистити» верхні зуби з внутрішнього боку, роблячи рухи язиком із боку в бік. Стежити, щоб кінчик язика знаходився біля коренів верхніх зубів; нижня щелепа не рухалась, а працював тільки язик.

Вправа 5. «Штукатур». Посміхнутися, відкрити рот і «погладити» широким кін­чиком язика піднебіння, роблячи рухи язиком уперед-назад, як штукатур білить щіткою стелю.

Стежити, щоб губи та нижня щелепа залишалися нерухомими (можна при­тримувати підборіддя рукою), а кінчик язика, просуваючись уперед, не висувався з рота.

Вправа 6. «Смачне варення». Напіввідкрити рот і широким переднім краєм язика облизати верхню губу, роблячи рухи язиком зверху вниз.

Стежити, щоб нижня щелепа була нерухомою, язик був широким, його бокові краї торкалися кутів рота, язик рухався зверху вниз, а не з боку в бік. Якщо вправа не виходить, треба повернутися до вправи «Покарати неслухняний язик». Як тільки язик стане широким, треба ручкою чистої ложки підняти його вгору і загорнути на верхню губу.

Вправа 7. Напіввідкрити рот і поцмокати широким кінчиком язика за верхніми зуба­ми (з внутрішнього боку), спочатку повільно, а потім дедалі прискорюючи (як цокає копитами конячка).

Стежити, щоб нижня щелепа не рухалась, а рухався лише язик. Якщо у дитини не виходить цмокання, запропонуйте їй виконати вправу «Приклей цукерку», а потім поверніться до виконання цієї вправи.

Вправа 8. «Приклей цукерку». Відкрити рот на 1,5—2 см і покласти широкий кін­чик язика на нижню губу. На самий край язика покласти тоненький шматочок іриски. Після цього приклеїти цей шматочок цукерки до альвеол (пагорбків за верхніми зубами).

Стежити, щоб нижня щелепа залишалася нерухомою. Якщо це не вдається, можна чистий вказівний палець дитини поставити збоку між кутніми зубами (тоді вона не буде закривати рот). Вправу слід виконувати у повільному темпі.

Вправа 9. «Барабанщик». Посміхнутися, відкрити рот і постукати широким кінчи­ком язика по альвеолах (пагорбках за верхніми зубами), чітко вимовляючи звук [д]: д-д-д-д. Спочатку вимовляти цей звук повільно, потім дедалі швидше. Пильнувати, щоб рот був увесь час відкритий, губи розтягнуті у посмішці, нижня щелепа нерухома.

ЩОБ ПРАВИЛЬНО ВИМОВИТИ ЗВУК [Р], ДИТИНІ ТРЕБА:

напіввідкрити рот, губи розтягнути в посмішку, зблизити, але не змикати зуби, широкий кінчик язика підняти за верхні зуби і залишати його біля самих зубів, але не торкатися їх (тобто так, щоб між кінчиком язика і яснами утворилася щілина) і виконати такі вправи.

Вправа 1. Подути на кінчик язика, довго вимовляючи звук [з] ([дз]): ззззззз (дззззз) або просто видихувати повітря з голосом. При цьому буде чутно звук, який нагадує дзижчання мухи (середній між звуками [дз] і [дж]) — так званий фрикативнийзвук[р] (без вібрації кінчика язика). Якщо дитина посилить видихуваний струмінь повітря (повітря треба видихувати різко, з напором та з голосом) та додасть голосні [а], [о], [и], [у], вийдуть склади ра, ро, ри, ру.

Отриманий під час виконання вправи звук [р] називається фрикативним (він вимовляється без вібрації кінчика язика). Вібрацію відпрацьовують поступово в процесі автоматизації звука.

Після того як дитина навчиться вимовляти фрикативний звук [р], можна переходити до автоматизації цього звука в складах, словах, реченнях, іграх і текстах. Під час автоматизації фрикативного звука [р] у складах, словах, реченнях, іграх і текс­тах у дитини іноді самостійно виникає вібрація кінчика язика.

Якщо вібрація кінчика язика у дитини не виходить протягом тривалого часу, треба виконати другу вправу.

Вправа 2. Широкий кінчик язика утримувати за верхніми зубами (з внутрішнього боку, біля самих зубів, але не торкаючись їх) і довго вимовляти звук [ж] ([дж]) або повільно, а потім швидко промовляти звук [д]: д-д-д-д-д. У цей час плоскою ручкою чайної ложки або чистим прямим вказівним пальцем самої дитини робити рухи вправо-вліво під кінчиком язика. При цьому виникне рокотання, тобто вібрація кінчика язика.

Поступово треба переходити до того, щоб із механічною допомогою малюк тільки починав вібрацію кінчика язика, а продовжував уже без неї.

Гра на постановку звука [р].

пограйте разом із нею в гру на звуконаслідування.

1. На городі гуркоче трактор: трр... трр... трр... трр... трр...

2. Собака гарчить на кішку: ррр... ррр... ррр...ррр


ЗНО 2017

 Підготовка до ЗНО 2017

Погода в Широкому
Точний час
Наша адреса:
Дніпропетровська область

Широківський район

смт Широке

вул.Набережна, 120

53700

тел.(05657)2-10-83

e-mail: shirokeschool@gmail.com

Мої знання
Друзі сайту
  • Районний відділ освіти
  • Новоселівська СЗШ
  • Широківська СЗШ №2
  • Степівська СЗШ
  • Олександрійська СЗШ
  • Олександрівська СЗШ
  • Андріївська СЗШ Соф. р-ну
  • Карпівська СЗШ
  • Зеленобалківська СЗШ
  • Кам'янська СЗШ