5 простих порад, які допоможуть зробити процес підготовки до ЗНО і навчання загалом ефективним і не травматичним.

 1. Ніколи не порівнюйте.

Якщо ви не задоволені успіхами своєї дитини, не вживайте фраз на кшталт: «А от твій однокласник…» або «Чому у неї виходить, а у тебе ― ні»? По-перше, тому що порівнювати людей ― це неправильно у зародку. По-друге, якщо прививати дитині у процесі підготовки відчуття другосортності і аутсайдерства, вона ніколи не зможе бути «зарядженою на успіх». Єдина особа, з якою може змагатись ваша дитина ― це із самим собою. Погодьтеся, якщо починати «розбір польотів» фразою: «Я знаю, що ти зможеш краще», мотивація зросте.

                    

  2. Ніколи не змушуйте.

 Контроль і тиск можуть здатись успішними, але це лише на перший погляд. Максимум, на що здатні ці важелі впливу ― це на «зазубрення» певної частини матеріалу, яка потім, коли тиск послабиться, зникне безслідно. Пов’язуйте процес навчання і профорієнтаційну роботу із особистими вподобаннями дитини. Ваша задача ― пояснити, що у сучасному суспільстві потрібно неперервно вчитись. Мотивація до підготовки ― це довгий і системний процес, який має на меті пояснити, що отримання нової інформації ― це класно.

 3. Ніколи не залякуйте.

 Я перечитую сотні відгуків учнів, які згадують своїх батьків у період стресової підготовки укупі зі своїми шкільними вчителями. Ми говоримо про фрази: «Не будеш вчитись ― підеш в армію», «Не здаси ЗНО ― будеш працювати прибиральницею». Якщо поставити перед своєю дитиною ультиматум, на кого ви тоді перетворюєтесь? Правильно, на шантажиста, а не на людину, яка може підтримати і зрозуміти. Не у всіх дітей є 100% шанс успішно скласти тест (в силу різних обставин). Важливо пояснити, що якщо ваш син або донька не впорається із завданням, ви не перестанете її любити і підтримувати, а сам провал тесту ― не карається смертю. Страх вважають ефективним мотиватором лише диктатори.

  4. Ніколи не робіть ведмежих послуг.

Ми говорили про помилки у мотивації, які пов’язані із надлишком суворості. У ваших спробах стати дитині другом є також і інший бік. Якщо ви виконуватимете усю роботу, мотиваційний фактор буде іще нижчим, ніж коли дитина виконувала б її примусово. Привчайте дітей до самостійного формування стратегій навчання, побудови схем і графіків, написання конспектів і таке інше. Процес підготовки може починатись із формулювання цілей: «Чого ти хочеш досягти?», «Як ти збираєшся цього досягти»?, «Як я можу тобі допомогти»?

 5. Ніколи не уніфікуйте.

Більшість батьків не задумується про те, який метод підготовки і фактор мотивації справді працюватиме для її дитини. Якщо працює у 99% випадків, це іще не означає, що спрацює саме у вашому. Для когось непереборні труднощі ― це піднятись о 8.00. Для когось важко займатись із репетитором віч-на-віч. Коли ви бачите, що онлайн-навчання мотивує вашу дитину і приносить результат, не бійтеся довіритись цій методиці. Якщо вашого сина чи доньку більше приваблює ігровий підхід і компактність ― зверніть увагу на мобільні додатки і програми. Ефективність кожного підходу – унікальна, немає «єдиного рецепту» успішної підготовки, тому варто випробувати хоча б декілька.