Меню сайту
Календар
Корисні ресурси
|
ЧОМУ ДИТИНА МОВЧИТЬ? Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові. Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, — це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик...). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне. Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку, необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об’єктивне обстеження (електроенцефа- лографію, томографію). Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофрено- педагог. Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.
Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об’єктивне обстеження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог. Які фактори призводять до затримки мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення? Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня? Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання? Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали? За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини? Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)? Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини. Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду? Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м’язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо. Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання. Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини. Чи вчасно з’явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім’ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині — одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою — тою, якою розмовляє мати.) Підіб’ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на друго- му-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку. Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов’язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи. ЧИМ ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ? Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано — бійтеся запізнитися! Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини. Пам’ятайте: усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий. Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед. Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етапі роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені. Мовлення формується в тісному взаємозв’язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам’яті, мислення ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВИЙТИ З РОЛІ «ЖЕРТВИ»?
ЯК РЕАГУВАТИ НА ПОВІДОМЛЕННЯ ДИТИНИ ПРО НАСИЛЛЯ?
ЯК ЩЕ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ?
Не впадайте у відчай, підтримуйте дитину, якщо вона опинилася в ролі жертви шкільного насилля, і разом шукайте ресурси для того, щоб у найкращий спосіб вийти з такої ситуації. Нагадайте їй, що є сфери її життя, у яких вона почувається впевнено, є люди (однокласники, батьки, родичі), яких можна залучити до участі у вирішенні проблеми, є зони її успішності, на яких важливо сконцентрувати увагу. Це допоможе дитині відновити самооцінку. Дуже часто дитина виправдовує свого образника, звинувачує себе в тому, що відбувається. Слід разом з дитиною обговорити мотиви поведінки агресора: самоствердження, психологічна компенсація за насилля, своєрідна самооборона від агресії навколишнього світу. Вихід може здатися простим, але дитині в стані стресу не спадає на гадку використати свої ресурси. Іноді достатньо найменшого втручання, простого демонстрування наміру захистити, щоби припинити переслідування. Щоби дитина не стала жертвою, порадьте їй:
Якомога частіше запрошуйте однокласників на гостину, й особливо тих, кому дитина симпатизує. Якщо у вас є незвичайне хобі, цікаве дітям, можна розповісти про нього ровесникам дитини. Допомагайте дитині стати членом класного колективу, а не просто ходити до школи «по знання» чи з примусу батьків. Пам’ятайте, що дитині-вигнанцю важливі не тільки сторонні спостерігачі, але й люди, які не дають її скривдити. Разом із педагогами це може бути й група дітей, яка симпатизує дитині. Позаяк акти насилля у школі трапляються найчастіше не на очах у педагогів, то така «буферна зона» дітей зможе допомогти в подібних ситуаціях. Навчайте дитину не миритися з участю жертви, а виступати проти цього, навертаючи на свій бік друзів; не проявляти слабкості та страху перед насильниками і замість ридань і прохань про помилування накидатися на своїх ворогів (ставити їм несподівані запитання чи хоча б наводити не дуже гарні факти про них самих). Формуйте в дитини адекватну самооцінку.
|
Підготовка до ЗНО 2017Погода в Широкому
Точний час
Наша адреса:
|