Учням 9-х та 11-х класів!

Незабаром іспити!

Мета кожного учня – скласти іспит якнайкраще. А оцінка залежить від двох різних чинників: знань і вміння поводитися на іспиті. Ось деякі поради психолога:

1.                  Майте вигляд впевненої у собі людини.

2.                  Спрямуйте розмову в потрібне русло.

3.                  Не втрачайте самовладання, якщо не знаєте відповіді на запитання.

4.                  Ведіть із вчителем діалог.

5.                  Змінюйте перебіг думок, перебудовуйте розмову у сприятливому напрямі.

6.                  Вдягніться на іспит охайно.

7.                  Говоріть неголосно, але чітко й упевнено, усміхайтеся.

8.                  Налаштуйтеся на неодмінний успіх, особливо на першому іспиті.

9.                  Продумайте поведінку і стиль розмови з вчителем.

10.              Будьте спокійні й зосереджені на змісті відповіді.

11.              Забудьте про образи на вчителів, батьків, узагалі відстороніться од усього непотрібного.

12.              Заспокойте себе тим, що завтра буде день без іспиту, тому сьогодні слід показати себе якнайкраще.

 Найоптимальніший варіант підготовки до складання іспитів

Ø        Харчуватися слід три-чотири рази на день. Мед, горіхи, молочні продукти, риба, м’ясо, овочі та фрукти забезпечать баланс необхідних інгредієнтів їжі в організмі й відновлять енергетичні витрати.

Ø         Нормальний здоровий сон і відпочинок зменшать навантаження на нервову систему.

Ø         Не варто відмовлятися від звичних занять спортом, розмов по телефону – це буде своєрідним відпочинком.

Ø         Слід пам’ятати про біоритмологічні особливості: "сова” неефективно працює о 6-8 год. ранку, а "жайворонок” навряд чи буде працездатним до 2-3 год. ночі. В усіх людей рівень біологічної активності знижений із 17 до 18 години.

Ø         Можна вживати тонізуючі препарати, наприклад, із женьшеню чи елеутерококу. Каву краще пити вранці й небагато. Кава підсилює нервовість і тривожний стан у невпевнених у собі людей.

Що потрібно знати й уміти батькам

Це - порадник татам і мамам, яким іноді важко зрозуміти свою дитину і вибрати потрібну тактику виховання в тій чи іншій ситуації. Запропоновані знання і практичні поради охоплюють усі періоди дитинства, пояснюють їх особливості і стратегію поведінки батьків та дітей. Вони спрямовані на формування порозуміння і взаємин між ними.

Природа і виховання посприяли тому, що всі люди різні: немає однакових батьків, як немає й однакових дітей. Кожен із нас - неповторна особистість. Саме цим пояснюється відсутність єдиного універсального рецепту виховання дитини в сім'ї. Проте є об'єктивні дані, пов'язані із закономірностями психо-фізичного розвитку особистості в цілому і в кожний віковий період зокрема. Знання цих даних дозволяє не тільки забезпечити своєчасність і повноцінність її розвитку, але й створити для цього процесу найсприятливіші умови. Ці умови мають враховувати не тільки потреби, але й можливості дитини, сприяти поліпшенню мікроклімату в сім'ї.

Пропонований матеріал написаний з урахуванням таких знань та потреб сучасної сім'ї і суспільства в гуманізації міжособистісних стосунків. Він спонукає до аналізу власного досвіду виховної діяльності і конкретних проблемних ситуацій, своєї стратегії і тактики виховання, що слугує гарним стимулом до самовдосконалення.

Кожна дитина, незалежно від віку, відчуває природну потребу у фізичній і психологічній безпеці. Створювати умови для безпечної поведінки дитини має сім'я, організовуючи сімейне виховання з позиції її інтересів. Але ці інтереси завжди мають зворотній зв'язок: у перспективі - це гарантована захищеність самих батьків. Але як її досягти? У чому полягає мудрість сімейного виховання?

Як показує багатовіковий досвід, формула здорового батьківства виводиться з двох основних компонентів — ізлюбові і вимогливості як до дитини, так і до себе. Ці компоненти є рушійною силою для цілої системи стимулів і стримувань поведінки. Зосередженість тільки на любові і недооцінювання вимогливості може викликати неповагу до батьків і їхнього авторитету. Авторитарність, командний стиль виховання створює гнітючу атмосферу в сім'ї, ображає дитину і дає їй підстави вважати, що її не люблять, що вона нікому не потрібна. А це значить, що в прояві почуттів потрібно завжди прагнути до їх розумного балансу.

Чи є конкретний механізм поведінки батьків у тих чи інших ситуаціях? Так, його можна виробити, виходячи із знання загальних закономірностей виховання, специфічних умов його здійснення в кожній окремій сім'ї та індивідуальних особливостей кожної дитини. Тобто, проблема розв'язання ситуації криється насамперед у її знанні, розумінні й спеціальній готовності.

Важливо запам'ятати: перш ніж чогось очікувати від дитини, потрібно переконатися, що вона вас розуміє і що вона може це виконати.

Саме тому почнемо із засвоєння найелементарніших знань про вікові можливості дітей, про те, коли змінюються вікові періоди, як ця зміна відбувається і як виявляється в поведінці дитини, що мають робити батьки, аби допомогти їй сформуватися як моральній особистості.

Щоб дитина правильно розвивалася і була готовою до школи, батьки мають:

•      формувати усі навички і вміння, необхідні в побуті: не тільки давати знання про навколишні предмети, але й вчити правильно ними користуватися;

•      вчити гратися - спочатку просто маніпулювати іграшками, імітуючи реальні дії з їх логікою і послідовністю. Потім навчити малюка і розігрувати разом із ним цілі сюжети, в яких головне - відображення стосунків між людьми. У таких іграх розвивати фантазію, яка допоможе в ролі відсутніх предметів використовувати інші, відпрацьовувати функцію заміщення, переносити знання на інші предмети і на різних людей, тим самим розширювати умовні сфери діяльності й умовне коло спілкування, осмислювати стосунки між людьми, їх взаємозалежність і своє місце в цих стосунках;

•      .спочатку в грі, а потім у конкретних життєвих ситуаціях засвоювати моральні норми й етику стосунків, правила поведінки, способи спілкування;

•      у ході гри розвивати мислення і мовлення дитини;

•      навчати дошкільника малювання, ліплення, вирізання, наклеювання, конструювання. У творчій діяльності стимулювати дитину до переживання радості творчості;

•      у процесі малювання, конструювання, ліплення і вирізання навчити дитину бачити, аналізувати навколишні предмети, правильно сприймати їх форму, колір, розмір, співвідношення частин, їх просторове розташування;

•      у трудовому вихованні особливу увагу приділяють плануванню, послідовності дій, порівнюванню результатів із тим, що було задано і задумано; вчити наполегливості у досягненні результатів, одержувати задоволення від подолання труднощів;

•      . особливу увагу приділяти навантаженню на руки, пальчики: стежити за тим, щоб дитина в потрібній (домінуючій) руці тримала предмет і тримала його правильно, щоб співвідносила силу натискування на олівець із товщиною лінії, робила спеціальні вправи, які дозволяють зміцнювати відповідні м'язи і розробляти пальчики;

•      із раннього віку дитину потрібно вчити дивитися і бачити, слухати і чути, обмацувати і сприймати на дотик, розширюючи таким чином її чуттєвий досвід;

•      навчати дитину адекватного виявлення емоцій, правильної реакції на погане і гарне;

•      створювати емоційний фон життя і діяльності, спираючись на їх позитивне сприйняття;

·         розвивати мислення, у доступній формі ознайомити з одним із найважливіших законів природи, існування матерії - мінливістю; допомагати дитині орієнтуватися в довкіллі, навчати її міркувати;

·         навчати дошкільника не тільки за допомогою слова - діти не розуміють значень багатьох слів (особливо тих, що позначають якість, властивість і зв'язок між предметами, тобто сенсорних еталонів). Словесні методи навчання доцільно сполучати з наочними і практичними;

·         розвивати допитливість, сприяти формуванню пізнавального інтересу. Грамотно, але в доступній для розуміння дошкільника формі відповідати на всі поставлені ним запитання;

·         не соромитися признаватися дитині в тому, що чогось не знаєте. Слід пообіцяти все з'ясувати і потім пояснити. В такий спосіб виховується любов і дбайливе ставлення до книги. Завжди виконувати свої обіцянки. Розвивати мовлення дитини, його образність, розширювати словниковий запас, стежити за правильною вимовою слів, культурою їх уживання; формувати культуру спілкування;

·         Розучувати віршики, прислів'я, приказки, скоромовки. Проводити щовечора читання із закріпленням змісту прочитаного за допомогою запитань і їх обговорення. Акцентувати увагу на моральній поведінці героїв казок і розповідей;

·         до сімейних свят або у вихідні дні організовувати спільні концерти. Вчити дітей співати народних пісень;

·         обов'язково розвивати природні нахили дитини: оформити її в школу мистецтв, у спортивну секцію тощо, але не перевантажувати надмірною кількістю додаткових занять, інакше це негативно позначиться на її здоров'ї; не дозволяти дитині багато дивитися телевізор, довго сидіти біля комп'ютера - це негативно впливає на зір і нервову систему. Стежити за тим, щоб малюк дивився тільки дитячі телепрограми. їх перегляд може слугувати заохоченням за якісь успіхи;

 

 

Психолог Широківської ЗСШ № 1

 

Скорик О.А.