Психологічна
корекція тривожності
У роботі з дітьми з високою тривожністю необхідно:
· постійно підбадьорювати, заохочувати, демонструвати впевненість у їхньому успіху, їхніх можливостях;
· виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності; формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
· розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
· розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками; розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на прояв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність, занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» з носієм гнітючих переживань позбутися власних страхів .
· вироблення конструктивних способів поведінки у важких для дитини ситуаціях, а також оволодіння прийомами, що дають змогу дати раду зайвому хвилюванню, тривозі;
зміцнення впевненості в собі, розвиток самооцінки й уявлення
про себе, турбота про «особистісний ріст» людини.
Для організації роботи психолога з тривожними
дітьми можна використовувати спеціально розроблену корекційну програму .
Психологічна корекція невпевненості в собі
Виховання впевненості в
собі в дитини полягає в розвитку адекватних її можливостям домагань і
самооцінювання. Необхідно викликати в дитини почуття симпатії до самої себе,
самоповаги на основі більш точного знання своїх достоїнств і вад. Виховувати
сміливість ризикувати (у розумних межах), бути самим собою без побоювання
«втратити себе», бажання прагнути до успіху і самоствердження у своїх
починаннях .
Формування в дітей адекватної самооцінки :
· Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого.
· Не перехвалюйте дитини, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
· Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути в чомусь краще її.
· Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть достоїнства іншого й покажіть, що ваша дитина може також досягти цього.
· Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте уголос свої можливості й результати справи.
· Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Особливості стилю поведінки із сором'язливими дітьми :
· Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
· Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
· Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
· Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступити в контакт із «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава книга з чудовими картинками. Давай запитаємо бібліотекаря (продавця) і попросимо дати нам її подивитися».
Звичайно в такій ситуації
«вимушеного» спілкування дитина спочатку скута настільки, що вітається тільки
пошепки, відводячи очі, і не відриваючись од руки матері. Зате, ідучи,
прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
Психологічна корекція замкнутості, розвиток
навичок спілкуванн:
У вихованні замкнутої
дитини особливий акцент варто робити на її позитивних якостях, зміцнюючи віру
дитини у свої сили і бажання відкритися іншим. Підкреслення достоїнств дитини
сприяє позитивному сприйняттю її з боку навколишніх, породжує
прагнення установити з нею
більш глибокий контакт. У спілкуванні із замкнутою дитиною потрібно
виявляти терпіння, не «тиснути» на неї, намагаючись форсувати успіхи. Таких
дітей необхідно спеціально навчати прийомів установлення контакту й інших
комунікативних умінь.
Кілька порад педагогам, батькам замкнутих дітей :
·
Розширюйте
коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця і знайомте її з новими
людьми.
·
Підкреслюйте
переваги і корисність спілкування, розповідайте дитині, що нового і цікавого ви
довідалися, а також, яке задоволення одержали, спілкуючись з тією або іншою
людиною.
·
Прагніть самі стати для дитини прикладом людини,
що ефективно спілкується.
·