НА ДОПОМОГУ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ВПРАВИ

ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ

 НАСИЛЬСТВА У ВИХОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

 

Вправа «Вибір»

Учасники сідають колом. За командою педагога кожен має вказати рукою на одного зі своїх товаришів по групі, припустимо, на того, з ким він хотів би скласти пару в якійсь іншій грі. Мета гравців — досягти в кожній зі спроб такого вибору, за якого група розпалася б на пари учасників, Котрі взаємно обрали одне одного.

Ця рефлексивна гра, незважаючи на свою простоту, вимагає від учнів урахування дуже багатьох моментів і зазвичай завершується лише після тривалих і безуспішних спроб. Так, на кожному етапі постійно виникають «фатальні» багатокутники, і лише деякі гравці поступово «намацують» одне одного й виокремлюються в пари. Члени таких пар, як правило, самоусуваються з подальшого спільного пошуку рішення, адже в кожній наступній спробі продовжують обирати одне одного. Це значно полегшує роботу решті.

Педагогові слід звернути особливу увагу на ситуації, коли одна зі сформованих пар «розвалюється» на черговому етапі гри.

 

Вправа «Я — хороший, я — поганий»

Педагог радить учневі скласти перелік рис свого характеру. Взявши аркуш паперу, потрібно розділити його вздовж і навпіл: у лівій частині перелічити свої хороші риси, а у правій — погані.

Під час бесіди педагог прагне, щоб кількість рис в обох стовпчиках була однаковою або щоб хороші переважали.

Не рекомендується зупиняти вправу в той момент, коли учень виділив у собі багато негативного і не зміг визначитися, що ж у ньому позитивного.

 

Вправа «Ідучи, озирнися»

Учні поділяються на пари. Педагог повертає пари одне до одного спинами. Потім учасники пари розходяться в різні боки, але в певний момент мають озирнутися в той самий час і подивитися одне на одного. Зробити це буде непросто, адже вони мають домовитися без жестів і слів. Таким чином їм залишаються лише почуття: подивитися одне одному в очі, спробувати відчути свого партнера. Чи є в них відчуття єднання між собою?

Кількість спроб для кожної пари необмежена. Однак, якщо двоє людей у такій ситуації «побачать» одне одного з першої або другої спроби, це означає, що між ними є незриме тяжіння.

 

Вправа «Назустріч одне одному»

Учасники розбиваються на пари й виконують два завдання.

Завдання 1. Стоячи обличчям одне до одного, з'єднують свої долоні з долонями партнера. Потім одночасно роблять крок назад, другий, третій... При цьому між партнерами постійно існує контакт очей і долонь. Відступ триває якомога довше. Якщо учасники вважають, що «дійшли до точки», то починається зворотний процес. При цьому долоні й далі надійно зв'язують партнерів.

Завдання 2. Ті самі пари. Партнери стоять один перед одним на відстані двох кроків. Потрібно гойднутися назустріч одне одному (не відриваючи ніг від підлоги) так, щоб з'єднатися, спертися долонями (як у завданні 1). Якщо все вийшло — чудово. Тепер кожен робить крок назад і знову спрямовується назустріч своєму партнеру. І ще крок назад…

Гра вчить довіри, допомагає встановити оптимальну дистанцію під час спілкування, контакт, показує, наскільки важлива тактильна підтримка.

 

Вправа «Багаж у дорогу»

Один із гравців сідає спиною до інших. Ведучий говорить, що учасники мають зібрати багаж тому, хто йде. Але до «багажу» кладуть не речі (мило, рушник тощо), а риси характеру, що допоможуть у житті. Причому потрібно називати ті риси, які справді є в цієї людини. Одночасно звучать слова, що означають явища, які варто залишити вдома, адже вони можуть нашкодити.

Педагог стежить за тим, щоб «багаж» особистості відчутно перевищив те, що залишається.

 

 

Вправа «Автопортрет»

Педагог пропонує кожному учасникові скласти на аркуші паперу свій психологічний автопортрет. Він повинен містити не менш ніж десять психологічних ознак, що описують особливості його характеру, захоплення, взаємини з іншими людьми, погляди на світ тощо.

Педагог збирає складені учасниками автопортрети і складає їх на свій стіл. Перемішує аркуші й зачитує їх у випадковому порядку. Завдання членів групи — за текстом упізнати автора. При потребі можливий коментар.

 

Вправа «Лист до себе самого»

Педагог радить учневі щодня писати листа самому собі. Писати довгі листи рекомендується, коли з'являється необхідність вилити сильні почуття й переживання на папері.

У цих листах необхідно описувати свої стани, важливі події, враження від пережитого й відчутого.:

Крім психотерапевтичного ефекту ця вправа має й інший. Порівнюючи свої записи, зроблені в різні дні, учень може побачити, наскільки по-різному він ставився до тих самих людей, подій, фактів. Корисно обговорити, від яких причин залежать суперечливі оцінки того, що відбувається.

 

 

 

                                                     Матеріал підібраний Скорик О.А